HBFA_1sht_Main_clean-691x1024

Не для дітей

Нещодавно в одній із київських книгарень я побачила серед сотень дитячих книжок декілька видань автора, якому там не місце.

Толкін. І не тільки “Хобіт”, але й явно не дитяча товста збірка майже всіх його праць про Середзем’я. Схоже, як я й думала, українці його і не вважають серйозним письменником.

А між іншим, герої Толкіна могли б бути гарним прикладом для нас. А може, вже стали.

На жаль, сьогодні він для нас – щось на кшталт братів Ґрім чи Андерсона. Голівудські екранізації завдали іміджеві автора ще більшого удару. Тож сама думка про Толкіна та його героїв як приклад для нації викликає сміх.

Імідж казкаря заважає українцям мати свою власну толкіністику. Я не маю на увазі субкультуру толкіністів; вона якраз-таки широко репрезентована в Україні. Маю на увазі дослідження текстів (жоден український літературознавець, критик чи публіціст не звертав увагу на Толкіна), існування спеціалізованих видань (за зразком західного Tolkien Studies та російського “Палантир”). За кількістю дисертацій та досліджень Росія давно вже попереду України.

Я не хочу, щоб твори Толкіна були введені у шкільну програму. Наша система освіти має особливу якість псувати видатних письменників та їхні твори. Це лище погіршить справу. Я закликаю до вивчення та обговорення Толкіна за межами системи освіти.

Відомо, що за праобраз Хобітанії Толкін взяв власну рідну Англію, і тут я не буду відкривати америк. Але є одна цікава риса, яка робить край хобітів та його мешканців схожими на Україну та українців, – це ізоляція від зовнішнього світу.

В той час як інші народи Середзем’я вже давно знають про Ворога та небезпеку, хобіти живуть собі звичайним пасторальним життям, нічого не відаючи. Вони навіть забули, до якої держави де-юре належать. І ніякого бажання якось прорвати цю ізоляцію хобіти не мають.

Ще одна риса. Про самих хобітів у Середзем’ї теж не знають. Для ельфів та людей вони герої бабусиних казок, а енти, найстаріші, взагалі нічого про них не чули.

Спочатку ніхто й не думав посилати хобітів до самого Ородруїну. Завдання Фродо, яке він мав виконати, – це принести Перстень до Рівенделу, де вже на Раді представники вільних народів будуть вирішувати, що з цим перснем робити. Ніхто і не чинив на Фродо та його товаришів жодного тиску (тиск та страх – це зброя Саурона). Фродо сам пішов на цей крок, без чужих умовлянь, і так само зробили його товариші. І в цьому рішенні – любов хобітів до батьківщини (не тільки до Хобітанії, але й до всього Середзем’я) та відсутність “ізоляціоністського” мислення (“моя хата скраю”).

Хобіти жили в ізольованому краї. Вони легко могли відмовитися від небезпечної подорожі, і їх би не критикували за це. Але вони добре розуміли, що в разі перемоги Саурона їх край теж буде загарбаний, а народ поневолений, і ніяка ізоляція хобітів не врятує. “Якось-то минеться!” – жоден з хобітів не мав подібних думок та ніколи такого не казав.

Хобіти та особливо Фродо були присутні на Раді як представники вільних народів Середзем’я, а по-справжньому вільний народ не перекладає відповідальності за себе на інших. Фродо не сказав “хай це краще зроблять ельфи та люди, то їхні справи”. Якщо хобітам теж загрожує Ворог, то вони і тільки вони самі повинні відстояти власну свободу, ніхто інший, навіть Ґендальф, цього за них не зробить.

З цього випливає ще одне. Хобіти як відомо, народ невисокий та не дуже сильний у фізичному плані. Але ніякого комплексу неповноцінності та меншовартості з цього приводу герої не мають. Ніяких завивань “ой, ми маленькі, ой, ми слабенькі, нас зливають!” від хобітів не чути. Якщо треба що-небудь зробити, вони це зроблять навіть тоді, коли їм цього не дозволяють обставини і будь-які сили.

Казка, вигадка? Та ж саме на Толкіні виросли ті, хто бився з «Беркутом» на Майдані. І Майдан теж – трохи творіння Толкіна. А ті, хто вважав себе «вільними народами», сьогодні більше схожі на провінційних хобітів, ніж ми з вами. Подумайте про це, коли цього Різдва дивитиметеся під поп-корн жахливо і прекрасно блокбастерного третього «Хобіта».



Марія Єраносян

About

Народилася і живу в Рубіжному. Цікавлюся мовами, націоналізмом, субкультурами.


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт