Переможці першого чемпіонату Англії дивляться на тебе як на лайно

Знов програли футбол

Скільки клубів залишиться в Україні за 15 років?

 


Поціновувачі футболу знають: з Кримом Україна втратила і свого першого чемпіона.

Вечір 21 червня 1992 року був погожим для всіх, крім уболівальників київського “Динамо”. Їхня команда у Львові щойно програла “золотий матч” першого незалежного чемпіонату України з футболу. Програла сімферопольській “Таврії”, яку навряд чи хто очікував побачити на престолі за підсумками того швидкоплинного, експериментального, пілотного сезону.

 

Отак це було того вечора

Кажуть, у Києві вже був підготовлений бенкет для переможців… Ну що ж, на тому несподіванки у 90-их роках закінчилися – “Динамо” на довгі роки забронювало за собою золоті медалі, доки, нарешті, у 2002-му році киян не посунув донецький “Шахтар” Невіо Скали/Рината Ахметова.

Перший Кубок "Шахтаря". Данілич прифігів

Перший Кубок “Шахтаря”. Данілич прифігів

1993 – 2001. Серія з дев’яти поспіль чемпіонств “Динамо”. Що цікаво, у цій серії найважчими були саме перемоги у першому сезоні серії – 1992/1993 років, та в останньому – 2000/2001 років, коли для чемпіонства “Шахтаря” не вистачило лише десяти хвилин. Саме до 84-ої хвилини тримався у матчі з киянами “Дніпро”, аж поки Андрій Несмачний відкрив хитромудрого дніпровського замка.

 


 

Суркіс усе купив чи…?

А що ж сталося у другому незалежному чемпіонаті? Саме у тому чемпіонаті “Дніпро” фінішував з очковим здобутком у 44 пункти. Саме з такою кількістю очків завершив сезон київський клуб, та в підсумку став чемпіоном за додатковими показниками. Обидві команди виграли по 18 матчів, по 8 разів зіграли унічию, та по 4 рази програли, але за кращою різницею м’ячів чемпіоном стали кияни.

Купив чи ні?

Купив чи ні?

“Ну що ж, буває! Боротьба була запеклою!” Не можна не погодитися, то була дуже рівна і цікава чемпіонська гонка. Але сталося у тому чемпіонаті дещо таке, від чого досі одверто нудить: той чемпіонат почався за одного регламенту, а завершився вже за іншого.

Спочатку в разі однакової кількості очок у команд визначальну роль відігравала кількість перемог у всіх матчах, а вже потім – особисті зустрічі між командами, що набрали рівну кількість залікових пунктів. Потім правила змінили так, що чільним фактором за рівності очок знову ж була кількість перемог, а вже потім – різниця м’ячів у всіх зустрічах чемпіонату.

Посеред чемпіонату була змінена норма, котра ПРЯМО ВПЛИВАЛА на те, хто стане чемпіоном у випадку рівності очок.

Правда, хочеться підняти вказівного пальця, та безапеляційно заявити: “Суркіс все купив!”? Не буду сперечатися – все могло бути в цій країні на початку хвацьких 90-их років. Але варто глянути правді у вічі: коли посеред сезону регламент був змінений – “Динамо” розсипалося у руках Анатолія Пузача, що не став другим Лобановським; у той момент для киян були “невдалими” обидва варіанти регламенту, адже що так, що інакше, чемпіоном за рівної кількості очок став би “Дніпро”.

Та й сам “Дніпро” розгубив свою перевагу за різницею м’ячів, адже на момент зміни регламенту вона для дніпрян становила +20, у той час як для киян – +18. І матч першого кола у Києві між “Динамо” й “Дніпром” завершився на користь хазяїв – 2:1. Невигідно було киянам змінювати регламент, ой невигідно!

Тому у цій усій історії можна видихнути спокійно, посміхнутися та поставити крапку. Чемпіонство було здобуте не у кабінетах ФФУ, а на полі. І на тому ж зеленому полі дніпряни розтринькали перевагу.

 


 

Непрофесійна футбольна ліга

Але – погодьтеся – осад залишився у душі. Непрофесійно – ось найточніша дефініція в цій усій історії. Варто дякувати долі, що в підсумку “Динамо” стало б чемпіоном навіть за першого варіанту регламенту – інакше осад був би набагато важчим, й ми отримали б відразливого “кабінетного чемпіона”.

Але стоп. Це ж був чемпіонат України у вищій лізі. Не першість хутору Великі Загони (хоча навіть у ній хлопці, які б там грали, були б не в захваті від таких вибриків оргкомітету).

Тут уже справа навіть не в тому, наскільки вплинули такі от кульбіти на підсумок першості.

Справа у тому, що так не робиться. Коли починаєш гонку – ти маєш знати, на яких умовах ти її завершиш. І зась.

Ну, то був початок 90-их. Веселий та водночас химерний час – тоді могло відбутися що завгодно. Зміна регламенту посеред змагань? А-ха-ха, не смішіть мене! Ото ще дрібниця. Тож заспокойтеся та насолождуйтеся видовищем, друзі. З часу проведення того чемпіонату минуло вже років зо двадцять, схожої оказії більше не повториться…

І ось тут, у листопаді 2014 року бонзи Української футбольної Прем’єр-ліги роблять щось страшне. Те, що ми вже не очікували побачити у “цивілізованому”, “недерев’яному” 2014 році.

І якщо перенос перших матчів 1/4 фіналу Кубка України ще можна переварити та проковнути (все ж, варто зізнатися, нелогічним було рішення “розривати” по різних роках матчі однієї стадії), то повернення “золотого матчу” у разі рівності очок у двох перших команд чемпіонату

Ми ж уже були тут, у цій ситуації, панове! Еге-гей! І не в тому справа, добре це чи ні, – “золотий матч”; тут можна знайти аргументи як “за”, так і “проти”. Справа ось у чому: ми знову переписуємо регламент посеред сезону!

Хтось скаже: “Тю… таке… мала ймовірність, що на фініші у двох команд на першому та другому місці буде рівна кількість очків”. Це правда, таке було лише за підсумком двох сезонів чемпіонату України у Вищій лізі/Прем’єр-лізі. Ймовірність невелика, але ж регламент якраз і має прописуватися дуже тонко та акуратно саме для таких ймовірностей.

Скільки вже разів ми натрапляли на колізії, які були просто-напросто не прописані у регламенті. І лише потім розуміли, що “пропало всьо”. Півник клюнув – треба й братися за розум.

 


 

Раціональність традиції

А тепер давайте подивимося, наприклад, на англійський футбол: перший чемпіонат Англії був розіграний у сезоні 1888/1889 років; перший Кубок Англії – найстаріший футбольний турнір у світі, до речі, – був проведений у 1871 та 1872 роках. Тепер уявіть, скільки разів вже англійська Футбольна Асоціація встигла наступити на граблі, скільки разів були враховані недоліки.

Переможці першого чемпіонату Англії дивляться на тебе як на лайно

Переможці першого чемпіонату Англії дивляться на тебе як на лайно

У серйозних чемпіонатах нині будь-які рішення, що стосуються регламенту та інших важливих питань, не вирішуються поспіхом. А якщо і є зміни – то їх втілюють у життя вже набагато пізніше, ніж у поточному сезоні.

“Ну ти, авторе, й порівняв: Англія та Україна! Смішно!” Так а хто заважає рівнятися на найкращі національні чемпіонати? Для того, щоб відточити регламент, не треба купи грошей чи залучення спонсорів із тугими гаманцями. Це не організація трансляцій у HD-якості. Та й який спонсор прийде туди, де щосезону відбувається шарахання з боку в бік?

В Англії рік за роком Кубок розігрується за одним і тим самим регламентом, з одними й тими самими датами проведення фаз розіграшу. Третій раунд – перший вікенд січня. Нічия у раунді (крім півфіналів та фіналу) – перегравання на полі суперника. Усе чітко, усе звично.

А от якщо порахувати, за яким регламентом розігрувався наш Кубок за всі ці роки – то голова йде обертом. Ми вже грали й по дві гри в раунді, і по одній, і з переграванням, потім знову по одній, а тепер знову по дві гри, починаючи з 1/8 фіналу… І це якщо не враховувати те, що трохи не кожного сезону дати проведення фаз розіграшу стрибають туди-сюди, як воротар у воротах під час серії пенальті. Ееем… У вас після всього цього ще залишилася повага до такого турніру?..

 


 

Без футболу до 2045-го?

Український футбол у кризі – і це не провина керівників Прем’єр-ліги. Грошей для розвитку футболу немає, бізнес неохоче туди вкладає гроші.

У сезоні 1999/2000 років ми мали у професійному футболі 78 команд, якщо враховувати “дублі” (“Динамо-2”, “Шахтар-2” та ін.). Нині ж ми маємо 14 команд у Прем’єр-лізі, 16 – у Першій лізі, 10 – у Другій лізі. Лише сорок.

Тобто, за таких темпів – до 2030 року матимемо на цілу країну двадцять клубів (може, якраз вистачить на Прем’єр-лігу).

А до 2045-го – десять. До 2060-го – п’ять. Продовжувати?

І страшно навіть не це – це проста спекуляція, а те, що за такої тенденції вже через кілька років ми точно прощатимемося з Другою лігою, де ще не так давно було цілих три дивізіони по 14-16 команд замість нинішньої жалюгідної десятки. Але й на тому спасибі. Спасибі, що взагалі жива в таких умовах.

Так от про що йде мова: кажуть, що порядок б’є клас. Класу в нас на даний момент не так багато. Тож треба хоча б намагатися організувати порядок. Але де там… “дайош перетряхіваніє і шараханіє, дайош анархію!” Смачного.

Любити український футбол – це в якомусь сенсі мазохізм. Хтозна, чим думають його управителі; хтозна, яке таке марево заважає їм ще перед початком сезону виважено розглянути усі аспекти календаря та регламентних лабіринтів. А потім посеред турнірної дистанції вилазять химери.

Президент УПЛ Віталій Данілов: “А шо я?”

Нам треба вчитися поважати регламент і самих себе. Конче треба. А поки ми живемо на початку 90-их років минулого століття, поки Українська футбольна Прем’єр-ліга не виконує тих зобов’язань, для виконання яких вона так пафосно і поспіхом якраз і була створена у 2008 році, – маємо те, що маємо.

А скоро можемо не мати і того.


Tagged:


Стас Саєнко

About

Футбольний фанат із 9 років. Люблю футбол у всіх його проявах. Звісно, коли вони не виходять за рамки здорового глузду)


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт