United Arab Emirates

Країна ста мільйонів дерев: частина друга

Емірат сміється. Як ОАЕ встояли перед спокусою Москви і чим це їм допомогло?


«Гроші не  мають жодної цінності доти,

доки їх не використовують для щастя людей»

                                                           Шейх Заєд бін Султан Аль Нахаян

Нафта. Субстанція, яка дивним промислом провидіння нині стала більш жаданою, ніж приємні оку та руці золото, перли та діаманти, була відома людям ще до Христової ери. Використовували її досить прозаїчно –  для освітлення, опалення, або з медичною метою – поперек розтирали… Добували її і в Україні – зі школи пам’ятаємо «Борислав сміється».

Ну, як він сміявся, знаємо – нам нафта щастя ніц не дала. Але сьогодні ми подорожуємо по Об’єднаних Арабських Еміратах. Тому рухаємось в регіон Затоки – багаті країни Перської (Арабської) затоки не вживають для означення свого регіону слово Схід: Мiddle East викликає асоціації з нестабільністю та конфліктами. Тому термін Gulf абсолютно домінує.

Пустеля в обмін на нафту

Хоча на початку 19-го століття довгих транснаціональних голландсько-британських рук Royal Dutch Shell ще не існувало, співець лицарської старовини Вальтер Скотт в  орієнтальному романі «Талісман» вже використав був романтичний образ «чорного золота». Може й не передбачаючи, що воно змінить долю мешканців пустелі (та й усього світу).

Так жили шейхи

Так жили шейхи. Скромно і зі смаком. Фото: Ганна Смаль

«Як у дні Мойсея, вся місцевість навколо була «вкрита сіркою і сіллю: її не засівають, на ній не ростуть ні плоди, ні трава… Випари клейкої й смолянистої рідини, яку називають нафтою, плавали на поверхні цих темних вод, змішувались із хмарами, що клубочились, ніби підтверджуючи правдивість страшної легенди про Мойсея».

Левітація. Фото: Юрій Смаль

Левітація. Фото: Юрій Смаль

Так, життя в пустелі не мед. Проте в сотнях (!) означень пустелі, які існують в арабській мові, немає жодного, еквівалентного нашому сприйняттю її як безплідної території, ворожої усім видам життя. Люди мешкали на Аравійському півострові не одне тисячоліття, і природно-кліматичні умови сформували ментальність, панівні риси характеру, які, незважаючи на  бурхливі цивілізаційні трансформації останніх десятиліть, продовжують формувати суспільні відносини і державний устрій.

Орієнталісти зазирають до шатра

Дуже цікаво читати описи життя бедуїнів, які залишив по собі швейцарський мандрівник і дослідник  Сходу Йоганн Рудольф Буркгард ( 1784 – 1817). Він називає цих кочівників і воїнами, і  поетами, і музикантами. Вони невисокого зросту, міцної статури. Їх жінки красиві, стрункі,  ходять дуже граційно, облич не  закривають. Шатро – це сім’я. Там панують щирість, гостинність і домашній затишок. До дружини бедуїн ставиться з надзвичайною ніжністю – якщо вона захворіла, він  сам піклується про неї. У бедуїна одна дружина.

Арабська мадонна

Арабська мадонна. Фото: Ганна Смаль

Бедуїнське прислів’я  мовить: «Чоловік між двох жінок, неначе шия між двома палицями».

Коли сім’я розросталась, вона ставала плем’ям. Інколи в бедуїнському племені було до тисячі шатрів. В крайньому завжди селився шейх. Він першим зустрічав прибульця. Реальної влади шейх не мав.  Бедуїни вважали себе підданими лише Аллаха. Жодного рішення без ради з членами племені.

Хоча влада й передавалась найближчим родичам (брату, сину), недолугого правителя скидали,  замінювали на більш достойного. В середовищі бедуїнів не цінують ні знатність , ні багатство. Про людину судять лише з її внутрішніх якостей – доброті, щедрості, хоробрості, волелюбстві.

Цим характеристикам жителів Аравії два століття. Можливо, вони трохи ідеалізують бедуїнів – такі собі славні хлопці-запорожці! Вони теж не вільні від загальнолюдських пристрастей. Ницість і підступність нерідко вповзала і в затишок шатра…

Гармати мовчать, коли говорить мистецтво

Гармати мовчать, коли говорить мистецтво. Фото: Ганна Смаль

Сьогодні важко повірити в те, що братні нині емірати Абу-Дабі і Дубай (кордон між якими помічаєш лише через зміну кольору асфальтового покриття автостради) вели між собою криваві затяжні війни. Ділили між собою джерела води, оази, пасовиська. «Перемир’я» влаштовували лише для того, щоб зібрати на полі бою дефіцитні ядра.

Вистачало й внутрішньоплемінних інтриг та змов. Із чотирнадцяти зверхників Абу-Дабі, які правили до початку нафтової ери, лише троє померли власною смертю. Врешті, терпець урвався у Саламе – матері шейха Шахбута. Вона зібрала своїх чотирьох синів і примусила поклястися на Корані, що «традиція» братовбивства припиниться. Діти виявилися слухняними – запанував мир.

Геть від Москви!

Мабуть, Аллах оцінив цю шляхетність і дав старт видобутку нафти і газу. Я не полінувався, покопався в старих довідниках, і побачив, що стартові позиції СРСР і ОАЕ – кількість барелів і тисяч кубічних метрів на душу населення – були майже рівні.

Шарджа. Будні порту

Шарджа. Будні порту. Фото: Ганна Смаль

Результат абсурдної політекономії  розвинутого соціалізму (недорозвинутого комунізму) ми добре відчули на своїй шкурі. Правителі Еміратів спершу були теж трохи ошелешені, правда, від надлишку грошей – шейх Шахбут і далі жив собі в простому глиняному будиночку, а прибуток складав в бочки з-під нафти і тримав у себе в спальні. Найтвердішою валютою світу він вважав індійську рупію…

Торгувати можна не лише нафтою…

Торгувати можна не лише нафтою… Фото: Юрій Смаль

Одним із наймудріших (на мій погляд) рішень колективного розуму шейхів семи еміратів – Об’єднані Арабські Емірати проголосили свою незалежність в 1971 році – стала відкритість країни для всього світу і повна закритість для СРСР і його сателітів. Навіть «журналістам» із Радянського Союзу було зась отримати візу. «Журналіст» в «лапках» написано не випадково – один із представників ідеологічного фронту, якому на початку 70-х вдалось просочитися в Кувейт, з дитячою наївність жалівся і вдавав, що не розуміє,  чому місцева преса саме так підкреслювала його належність до цієї професії.

Дубай. Вечір

Дубай. Вечір. Фото: Юрій Смаль

Удар ЦК КПРС і його передового загону КДБ по нафтових королівствах Затоки провалився.  Погляньте на мапу Близкого Сходу – і сьогодні палають ті країни, які свого часу пропустили «радників» з Москви й за допомогою дармового «калаша» в мишоловці спробували будувати соціалізм. Результат завжди один – катастрофа.

Справжньою легендою й культовою особою (без моторошних ознак сталінського культу) Об’єднаних Арабських Еміратів є шейх Заїд бін Султан Аль Нахаян (1918 – 2004). За роки його правління (1966 – 2004) спілка еміратів з не дуже цікавої світу території перетворилася на зразок  вибухово швидкої урбаністичної еволюції.

Дубайські вогні

Дубайські вогні. Фото: Юрій Смаль

Один бельгійський підприємець  казав: «Еміри чудові клієнти. Вуличні ліхтарі вони дозволяють ставити нам через кожні десять метрів. І не треба економити гроші!»

Можете повірити слову честі – на сотнях кілометрів зразкових автобанів немає жодної перегорілої лампочки. В цьому легко пересвідчитися, поглянувши в ілюмінатор, при нічному підльоті до Дубайського аеропорту.  До речі, літак дорогою з України до ОАЄ перетинає лише два кордони – Туреччини та Ірану. Ми майже сусіди!

Геометрія Абу-Дабі

Геометрія Абу-Дабі. Фото: Юрій Смаль

В наступній розповіді буде менше екскурсів в історію, більше мандрівних вражень. Ми побуваємо  кожному з еміратів. До зустрічі через тиждень – мандри урбаніста тривають!

(Далі буде…)

Мандри урбаніста



Олег Смаль

About

Один із провідних українських художників-карикатуристів, журналіст, архітектор, урбаніст.


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт