Селезньов вивів "Дніпро" у фінал

«Дніпро». Команда з яйцями

Перш ніж у Варшаві відбудеться фінал Ліги Європи, де наш «Дніпро» і володар трофею «Севілья» зійдуться не на життя а на смерть, згадаймо шлях «Дніпра» до головного матчу і спробуймо зрозуміти, у чому секрет “успіху попри все” українського клубу.


Вдруге в історії незалежного українського футболу наш клуб виходить до фіналу європейського клубного турніру. Це не “бразильский” “Шахтар” Рината Ахметова та Мірчі Луческу, який шість років тому вже здобував звитягу в останньому розіграші Кубку УЄФА, та потім зовсім трохи не дотягнув до серії пенальті у матчі за Суперкубок проти “Барселони”. Це не київське “Динамо”, чия гра засяяла яскравими барвами після приходу на тренерську лаву Сергія Реброва.

"Дніпро" у Києві

Дощ, дим, народні гуляння. Київ радіє за Дніпропетровськ

Ці два клуби, що зібрали більше за інших колективів “незалежних” українських трофеїв, вилетіли з єврокубків ще раніше. А от 27 травня на “Національному стадіоні” у Варшаві проти чинного володаря трофею іспанської “Севільї” зіграє клуб, котрий останню свою трофейну звитягу здобув ще за часів СРСР, коли виграв у 1989 році Кубок та Суперкубок однієї шостої частини суші.

27 травня 2015 року. Фінал Ліги Європи УЄФА. “Дніпро” – “Севілья”.

"Севілья" Ліга Європи

Чи зможе “Дніпро” відібрати цей блискучий трофей у його нинішнього володаря?..

Вони йшли крок за кроком. Незважаючи на склад – за своєю глибиною все ж не склад фінального матчу єврокубкового турніру. Не будуючи далеких планів. Вони почали шлях ще у такому далекому липні минулого року, коли у кваліфікації Ліги Чемпіонів натрапили на “Копенгаген”, який на той момент виявився міцнішим горішком, ніж “Дніпро”, ошелешений рішенням УЄФА про заборону грати у Дніпропетровську через відомі геополітичні події.

Виліт у раунд плей-офф Ліги Європи, там два матчі з непоступливим “Хайдуком”, що змусив фанатів українського клубу ой як понервувати на останніх хвилинах матчу-відповіді!.. Груповий турнір, де дніпряни жахливо довго запрягали, але таки протиснулися до євровесни…

А потім була сама весна. І чотири поспіль непростих суперники у матчах на виліт. Чотири жеребкування.

Ото була весна

Спершу 1/16 фіналу. “Олімпіакос”. “Ну що ж, нормальний жереб, можна і треба грати. Такі, як і ми”. 1/8 фіналу. “Аякс”. “Серйозно… от мабуть і кінець нам. Але треба битися, треба вірити”.

Вихід до чвертьфіналу вже став маленьким дивом. Команду в аеропорту Дніпропетровська після прибуття з Амстердама радісно зустрічали піснями та імпровізованим піротехнічним шоу. Жеребкування ж принесло ще одного сюрприза – “Брюгге”! Рівний суперник, у тяжкому та в’язкому протистоянні з яким був забитий лише один гол на останніх хвилинах матчу-відповіді. І знову народні гуляння.

“Ну тепер точно все. Навіть немає різниці, з ким грати в півфіналі, адже будь-яка з команд нас зупинить – “Наполі”, “Севілья” чи “Фіорентина”. Але, як каже Маркевич: “То таке…” Ми у півфіналі!”

У Неаполі рятував Бойко. Допоміг, чого вже кривити душею, арбітр, який зарахував наш гол з офсайду та дозволив поїхати додому з прекрасним нічийним результатом першого матчу. І через тиждень у Києві дніпряни не дали зробити нічого своїм суперникам. Два удари Іґуаїна в першому таймі, з якими знову ж розібрався неймовірний у цій Лізі Європи Бойко… і все! Фінал! ФІНАЛ! На Варшаву!

Селезньов виводить “Дніпро” в фінал під “Червону руту”. До сліз зворушливе відео зі стадіону

У осінній та весняній частинах цього єврокубкового сезону ми побачили два абсолютно різних “Дніпра”. Восени дуже не вистачало солідності команді з берегів Дніпра. Вона лише вчилася грати за схемами Маркевича та перебудовуватися після Хуанде Рамоса, котрий майже чотири роки провадив свої футбольні ідеї.

Дорогою до Варшави

Рамос лишив у травні 2014 року команду не з пустими руками – “Дніпро” вперше за 21 рік став срібним призером Чемпіонату України. Проте весняні провали у чемпіонаті та нечасті провали у захисті, що призводили у сумі до втрати надважливих очків, за час “правління” Рамоса стали справжнім нічним кошмаром для вболівальників клубу. Занадто висока лінія оборони, що в неї намагався грати Рамос, дуже часто змушувала дніпровського воротаря пропускати після несподіваних разючих контратак та виходів сам на сам.

Вибачайте вже, але відчувалося, що команді банально “не вистачає яєць”. Втримати або витягти “на зубах” потрібний результат за сильного тиску? Ой як нечасто це вдавалося. Недооцінка суперника? Бувало, згадати лише матчі проти “Базеля” у лютому 2013 року, коли вже після жеребкування всі подумки грали у наступному раунді проти переможця пари “Зеніт” – “Ліверпуль”. В результаті після зимових зборів у теплій Іспанії команда приїхала на промерзлі українські газони та “злила” все, що можна було, хай би там хто що казав про суддівську змову.

І от зараз, у той час, коли команда грає не на “Дніпро-Арені”, а в Києві… коли номінальному півзахиснику Лео Матосу доводиться грати на лівому фланзі оборони… коли травмований на півроку один із головних “моторчиків” команди Зозуля… та й взагалі є дефіцит гравців у кожній з ліній, а хороші гравці з-за кордону взагалі бояться їхати до України через російську агресію… І саме у цей час гравці “Дніпра” виходять на поле та грають як один, повністю віддаючися та вигризаючи кожен сантиметр газону. До останньої травинки. Тепер ці хлопці у фіналі, і вони мають розуміти: майже для кожного з них це буде останній шанс у його ігровій кар’єрі, щоб виграти єврокубок.

Федецький

Артем Федецький. Гравець, котрий може знищити самим лише поглядом

Букмекери вже поховали нас? Ну що ж, у торішньому фіналі Ліги Європи ця ж “Севілья” була у ролі аутсайдера, коли грала проти “Бенфіки”. Але андалусійська команда вистояла, і в серії пенальті з’їла свого португальского суперника, чий тренер після фіналу похмуро заявив: “Краща команда програла”.

Та кого це цікавить? Результат – от що найважливіше. Можна скільки завгодно плюватися у сторону Греції на Євро-2004, але кого цікавить те, ЯК вони грали?.. Вони стали чемпіонами Європи, у кожного з них є золота медаль. А те, що в іншої команди не вийшло виграти той чемпіонат– то вже проблема тієї команди. “То таке…”

Фінал – це не той час, коли треба думати у стилі “Навіщо перемагати, ми ж і так у фіналі!” Фінал – це фінал, тут може статися все що завгодно. Головне – не перегоріти, не жахатися, не хапатися за голову та не допускати дрижання в колінах. Але ці хлопці змогли розібратися з “Наполі”, зарплатна відомість гравців якого вражає значно більше, ніж у дніпрян.

Не можете уявити “Дніпра” у ролі володаря трофею Ліги Європи? А ви спробували б сказати у травні 2004-го року комусь, що Євро-2004 виграє Греція. Смішно виглядало б, еге ж.

Тому: 27 травня – боротися. Кожному з гравців – залишити усього себе на варшавському полі. Яке, до речі, може нам і посприяти: дніпряни цього року звикли грати «вдома» в сусідів. Київ чи Варшава – чи така вже велика різниця, якщо, поза сумнівами, підтримка польських уболівальників буде на боці «Дніпра»?

Але цій КОМАНДІ Мирона Маркевича не треба додаткових слів. Бо це – КОМАНДА.


Tagged:


Стас Саєнко

About

Футбольний фанат із 9 років. Люблю футбол у всіх його проявах. Звісно, коли вони не виходять за рамки здорового глузду)


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт