Onuka

Cool Ukraine

Українська поп-музика може допомогти Україні виграти інформаційну війну. Треба лише трошки допомогти їй самій.


Російсько-українська війна висвітлила багато занедбаних ділянок нашого інформаційного та культурного простору: тільки ледачий не писав та говорив про засилля на нібито українських телеканалах російських кіно та серіалів, експансію російської книжки тощо.

Але одна «культурна ділянка» привернула до себе увагу здебільшого антиукраїнськими скандалами за участю діячів нібито нашого шоу-бізнесу. Про її проблеми неодноразово говорили всі письменники та музиканти, але далі констатації відомих фактів справа не йшла, і судячи з гнівних відповідей нашим нерозумним співачкам, ми ще довго не відійдемо від схеми «акція – реакція» до прямої дії.  Йдеться про українську поп-музику, а точніше про фактичне її створення з нуля.

Наш шоу-бізнес ніколи не був до кінця «нашим». Наслідування московських трендів та місцеве малоросійство (з російською ж лайкою – вибачте «Дзідзьо», але ви теж «малороси», як і Сердючка!) – ось і все що ми мали. Звичайно були хіти українською, але у порівнянні з російщиною дуже мало. Доходило до того, що виконавці, які в побуті розмовляють українською, навіть ті, хто з західних регіонів, вимушені співати російською. Це все загальновідомі факти.

Як і загальним для людей культури стало усвідомлення, що Україна потребує власної поп-музики українською мовою. Це само собою зрозуміло. Але мені йдеться не тільки про «внутрішню» потребу в поп-музиці.

Джамала

Джамала. Одна з головних надій української музики

Так сталося, що навіть наші найбільші західні сусіди нічого не знають про українську культуру, вже мовчу про Західну Європу та Америку. Вони взагалі майже нічого не знають про Україну. Звичайно, на цій чистій дошці російській пропаганді легше писати про нас нісенітниці.

Всі говорять – «треба пропагувати українську культуру!».  Більшість має на увазі нашу літературу. Вибачте, але скажу те, що, мабуть, для деяких буде єрессю: класична українська література за винятком деяких імен абсолютно непридатна для пропаганди, особливо XIX століття та особливо для західного читача. Простіше кажучи, наші Нечуї-Левицькі та Панаси Мирні нікому там на Заході не будуть цікаві, хіба для славістів. Будьмо чесними. А наша сучасна література  поки що займатиме полиці «елітних» читачів. Звичайно, сучасних українських авторів треба перекладати та видавати, але змирімося з тим, що їх будуть читати лише мала кількість закордонних книголюбів.  Якісний читач – це непогано.

"Лос Колорадос" уже зажили певного успіху за межами України

“Лос Колорадос” уже зажили певного успіху за межами України

У справі пропаганди української культури треба переорієнтуватися на щось інше. Правильно, на українську поп-музику. Але чому вона? Тому що ми живемо в епоху масової, або якщо відтворювати західну термінологію дослівно, популярної культури. Нам може не сподобатися цей факт (мені особисто не дуже), але це так.

Якщо країна не виробляє в цій сфері хоча б щось значуще, вона фактично викреслена з масової свідомості. А музика оточує нас повсюди, ми можемо не цікавитися живописом, дивитися мало художніх фільмів, але без музики ми не можемо. Музика, неважливо якого стилю та жанру, торкає нас найглибше. Особисто я взагалі є прихильницею теорії «музика керує масами». Самі нещодавно впевнилися в цьому на Майдані. Через музику найлегше пробити культурний бар’єр.

Dakh Daughters

Навряд чи в Україні є щось оригінальніше за Dakh Daughters

Це зрозуміли Японія та Південна Корея. Колись японофільство теж було справою лише еліт, а зараз від усього японського фанатіють підлітки незалежно від статусу (можна сміливо назвати моїх однолітків «японофільським поколінням»).

Ця популяризація сучасної японської культури, до якої належить не тільки аніме, але й j-rock та поп, відбувалася не без підтримки держави – дивіться в Інтернеті про урядовий проект «Cool Japan».

Але Корея, багато чого в цьому плані запозичивши в японців, пішла ще далі. На світовій мапі поп-культури  з’явився новий феномен: K-pop. Захопивши спочатку Японію (так, корейська поп-музика там дуже популярна!), він захоплював вже західний культурний простір, причому настільки, що вже тепер всесвітньо відомий чарт Billboard має і спеціальний розділ, присвячений йому.

Хаммерман знищує віруси

Хаммерман готовий знищити віруси за кордоном теж!

Нідерланди з початком століття завдяки власним діджеям стали світовою столицею танцювальної музики. Румунські поп-проекти теж не один рік захоплювали європейські чарти.

Україні треба створити власний поп-культурний бренд. UA- pop, U-pop, Ukr-pop – називайте як хочете.

Це повинна бути цікава, по-справжньому «своя» поп-музика. Співана здебільшого українською мовою (корейцям ніщо не заважає популяризувати музику власною мовою!), але й не без англійської (такі музичні проекти, орієнтовані на Захід, в нас вже є, але вони, як і наша література, здебільшого цікавлять меншість). Без етнографії – таких гуртів в Україні вже достатньо, корейці та японці не цим «чіпляють». Без звичної нам постсовкової вульгарності, яку тут чомусь сприймають за «еротизм» – вже надивилися на наших оголених «красунь».

Onuka

Onuka вже стала відкриттям року в Україні. Далі буде?

Саме успішний музичний поп-культурний бренд країни здатен прорвати здавалося б вічну «культурну стіну» між Україною та рештою світу, особливо у тамтешньої  молоді. Може саме тоді Україна асоціюватиметься не з кривавою війною, як балканські країни, а з динамічною культурою. При слові «Україна» дівчата будуть згадувати улюблений бонз-бенд, чиїми постерами завішували всю кімнату, а хлопці млітимуть від елегантного жіночого тріо. Хто знає…


Tagged:


Марія Єраносян

About

Народилася і живу в Рубіжному. Цікавлюся мовами, націоналізмом, субкультурами.


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт