OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Країна ста мільйонів дерев: частина перша

Об’єднані Арабські Емірати ще двісті років тому були “піратським берегом” на кшталт Сомалі. Як їм вдалося змінитися? Орієнтальні враження від Олега Смаля.


- Хай буде світлим твій день!

- Хай буде твій день, як молоко.

Бедуїнське привітання

 

Звісно, такий заголовок має викликати асоціації з джунглями Амазонки, нетрями острова Борнео чи, врешті, з сибірською тайгою, проте аж ніяк не з пустелею Руб-ель-Халі.

Але математично-географічної вікторини для урбаністів «Порахуй в Google Eаrth дерева – вгадай державу» не буде. Країна, в якій уряд посадив за останні 25 років більше ста мільйонів дерев, має назву Імарат аль-Арабія аль-Муттахіда, або, доступнішою для нас мовою, United Arab Emirates, чи зовсім зрозуміло – Об’єднані Арабські Емірати.

Пустеля Руб-ель-Халі

То моє море… Фото: Ганна Смаль

Навіть ті, хто ніколи не мандрував далі за телевізор, мабуть, без особливих зусиль промовлять ряд слів-асоціацій, які, на їх погляд, вичерпно характеризують цю країну ісламського світу: шейхи, нафта, Дубай, шопінг, Бурдж Халіфа, сухий закон. Втім, і чимало з тих, хто «планово» згорів на щедрому еміратському сонці і купив шубу за ціною породистого арабського жеребця, майже нічого не знають (та й нічого не хочуть знати) про цю варту уваги та поваги країну.

Верблюди в пустелі

Аборигени. Фото: Ганна Смаль

Для початку, спробуймо заглибитись в історію найбільшого на земній кулі півострова – Аравійського. Його площа 2,73 млн. кв. км. Навіть Індостан, з його мільярдами мешканців, займає приблизно 2 млн. кв. км. Але для людського (та й верблюдячого) життя Аравія є не найкраще місцем – майже повна відсутність постійних річок, піщана пустеля Руб-ель-Халі (завбільшки з Україну!).

Дід-араб в ОАЕ

Хранитель традиції. Фото: Ганна Смаль

Не вірте в те, що бедуїнам не дошкуляє 40-градусна спека. Давно доведено, що всім представникам Homo Sapiens, чи бушменам, чи ескімосам, комфортно при однаковому діапазоні температур – 20-26 ступнів за Цельсієм. Якби не підземні джерела, які зберегли воду з давно минулих вологих епох, Аравійський півострів мав би цивілізаційне значення приблизно еквівалентне Антарктиді, яка і сьогодні – місце для змагання одинаків-відчайдухів.


Саме оази на території нинішньої Саудівської Аравії, згуртували спільноту, яка стала творцем і провідником однієї з найвпливовіших світових релігій – ісламу. А рушієм змін в арабській громаді стала… торгівля. Точніше, зміни шляхів та обсягів руху товарів.

Якщо спробувати зазирнути і проаналізувати далеке VII століття, то бачиш і розумієш, що «візантійщина» вже тоді починала роз’їдати Візантійську імперію. Війни з сусідами руйнують віками шліфований, загалом безпечний і безперебійний рух товарів. Це боляче вдарило по добробуту арабських племен Аравії, адже вони не були виробниками якої-небудь досить конкурентної продукції – ні ремісничої, ні сільськогосподарської. Довелося вибудовувати нові логістичні лінії руху караванів. Назріла необхідність нової об’єднавчої ідеї.

Суд шаріату

Шаріатський суд: переконлива музейна реконструкція. Фото: Ганна Смаль

В потрібному місці і в потрібний час народився Мухаммед. Політична і життєва мудрість купця із Мекки призвела не лише до єднання племен під зеленим знаменом, а й допомогла вирішити чимало суспільних і побутових проблем. Нова віра не запровадила, як вважає багато людей, багатоженство, а навпаки обмежила його, заохочуючи схему 1+1, а не 1+n.

Доісламські араби життєві негаразди вирішували цілком по-християнськи – пиятикою. Пророк не став боротися з цією паскудною традицією по-горбачовськи – закриттям горілчаних яток та рубанням виноградників. Просто було сказано, що творити молитву в стані сп’яніння негоже. А позаяк молитов на день передбачалося п’ять, то шпарин для заливання очей алкоголем (al- kuhl) у добі просто не залишилось.

Оаза в ОАЕ

Пальмова оаза. Навколо сотні кілометрів пустелі… Фото: Ганна Смаль

Сусіди Аравії (як правило, гноблені всілякими тиранами народи) часто сприймали арабські загони, як визволителів: ті декларували рівність усіх перед Аллахом, дозволяли залишатись при своїй вірі, стимулюючи перехід в іслам економічними важелями (правовірні платили менші податки). Але кілька століть тріумфального поступу ісламу трохи приспали у його провідників стратегічне бачення розвитку людства. Самовпевнене «жоден європеєць не може навіть тріску пустити в плавання Середземним морем без дозволу халіфів» підштовхнуло Старий світ до пошуку нових маршрутів в Індію.

Олег Смаль

Ні, я не шейх. Я відвідувач етнографічного музею. Фото: Ганна Смаль

Іспанці знайшли, правда, Америку. Але теж непогане відкриття – золота інків на кілька століть вистачило. Феноменально успішними в регаті навколо Африки виявились португальці. Країна з населенням менш ніж мільйон швидко захопила ключові стратегічні пункти на узбережжях Африки, Аравії, Індії. Навіть турки, які активно реприватизовували територіальні здобутки єдиновірців арабів, почали програвати хвацьким, добре озброєним європейцям, які вибудували на початок XVI століття найпотужніший в світі флот. Згодом португальців потіснили голландці, голландців – британці. Боротьба видів… Дарвінізм.


Та звернімося до більш локальної історії – Піратського Берега (Pirate Coast), значна частина якого нині трансформована в сучасні Об’єднані Арабcькі Емірати. Звісно, така корсарська назва була не офіційною, а викликаною тим, що судна, які намагались пройти вузькою, 40-кілометровою Ормузькою протокою, мали чималі шанси бути пограбованими місцевими «джентльменами удачі». Цілком у традиціях сучасного Сомалі.

Мінарети в ОАЕ

“…і муедзин повзе на мінарет” (с). Фото: Ганна Смаль

Але грабіжників можна було зрозуміти: пустельне, безпрісноводне узбережжя Арабської затоки (араби не називали і не називають її Перською). З чого жити? Рибальство? Праці багато, прибутку мало. Сезонне пірнання за перлами? Але лише в одній з тисячі мушель може сяйнути срібляста кулька. Та й то, весь зиск лихварям, а не нирцям. Звісно, краще на абордаж!

Піратський берег

Так виглядає нині берег, де колись була арабська Тортуга чи Нассау. Фото: Юрій Смаль

У Британії урвався терпець, але вона вирішила вузол розв’язувати, а не рубати. У 1820 році імперія підписала з державою Аль-Кавасім договір, який зобов’язував флібустьєрів не чіпати все, що проходить мимо під прапором Юніон Джек. В обмін Британія поклялася не втручатися в справи шейхів. На мапах з’явилася країна Договірний (чи точніше – Замирений) Оман, протекторат Великобританії. Півтора століття історії Договірного Оману наповнені такою кількістю династійних драм та міжеміратських війн, що їх би вистачило на сотню Макбетів, Гамлетів та Шейхів Лірів. І не на один сезон «Гри престолів».

Твердиня піратського берега

Твердиня піратського берега. Фото: Юрій Смаль

Ще в 1962 році Українська Радянська Енциклопедія так інформувала про Договірний Оман: «Складається з семи невеликих арабських князівств. Населення 86 тис. чол. Економічно відстала країна, в якій панують феодальні відносини та пережитки родового ладу». Але прийшла епоха нафти і… Власне, про нафтову революцію поговоримо в продовженні еміратських «Мандрів урбаніста». Через тиждень.

(Далі буде…)

Мандри урбаніста



Олег Смаль

About

Один із провідних українських художників-карикатуристів, журналіст, архітектор, урбаніст.


© "Урбаніст", 2014 - 2015. Усі права застережено. Передрук із гіперпосиланням на сайт